Зоя Казанжи презентує в Одесі «Щось таке як любов»

Зоя Казанжи, відома журналістка, медіа-тренерка, громадська діячка, презентує свою другу книжку - «Щось таке як любов». Книжка про стосунки, життєві історії та почуття вийшла у «Видавництві Старого Лева». В Одесі презентація відбудеться у неділю, 1 жовтня, о 14:00 у креативному просторі «Термінал 42» (вул. Ришельєвська, 33). Модеруватиме зустріч письменниця, головна редакторка «Видавництва Старого Лева» Мар’яна Савка. Три роки тому Зоя дебютувала як письменниця з виданням «Якби я була». Її нова книжка «Щось таке як любов» народилася схожим чином – з емоцій, окремих деталей, які зауважує навколо себе Зоя, почутих історій чи їх фрагментів, які переростають на папері у щось нове та проникливе. «Коли мене запитують про книжку, то практично завжди кажу, що це фейсбучні історії, - розповідає Зоя Казанжи. - Вони написані в такому темпі, яке диктує життя — динамічне, напружене, нервове. Всі ці історії об’єднані одним спільним — там немає географічно точних місць подій, немає імен, майже не вказаний вік героїв. І ці історії — про стосунки. Стосунки, які виникають між людьми, рідними по крові чи обраними одне одним. Ці історії про те, як не втратити себе, як почути і зрозуміти власні бажання, про те, що не можна зраджувати свою мрію, свої почуття, що ніколи не пізно повернутися до себе справжнього. І про те, що життя завжди дає кожному з нас шанси. Треба просто слухати, чути, не пропустити…». Жінки з нової книжки Зої Казанжи живуть поряд з нами. Вони закохуються й розчаровуються, наражаються на сучасні проблеми й утікають від минулих, цілуються при місячному сяйві й плачуть у подушку, заварюють каву або чай і в’яжуть шкарпетки, слухаються своїх мамів і повстають проти їхнього деспотизму. При жінках — чоловіки. Теж різні: рішучі й боязкі, хитрі й простодушні, занедбані обставинами й успішні, егоїсти й щиросердні. У сюжетах оповідань персонажі весь час у русі — якщо не автом, то потягом чи літаком, на крайній випадок є й тролейбус або трамвай. Найчастіш уживане в оповідях слово «життя». І це зрозуміло, адже у житті, кажуть мудрі люди, як на довгій ниві: не пройдеш, ноги не вколовши. Тому авторка й обирає життєві сюжети, у яких кожен персонаж зазнає неухильних ран, проте й знаходить від них спосіб заживлення. Любов’ю.